Один із найважливіших систем у державі – транспортна. Від того, настільки вона буде відлагодженою насамперед залежить комфорт громадян. Тому з кожним роком і держава, і транспортників намагаються покращувати якість перевезень, зокрема автомобільних. Незважаючи на низку зрушень, автоперевізники мають чимало проблем. На Черкащині їхні права відстоює обласна асоціація. Її заснували у 1997 році 30 підприємств, підпорядкованих Мінтрансу. Вони й утворили кістяк. Сьогодні до асоціації «Черкасиоблавтотранс» подали заяви ще 18 перевізників, юридичних і фізичних осіб. У цілому автоперевізники асоціації здійснюють близько 70% усіх перевезень у регіоні.
Днями члени асоціації зібралися за круглим столом, щоб обговорити всі проблеми. А їх у перевізників чимало.Одна з них – це неможливість, навіть за потреби, поповнювати рухомий склад автопарків.
У Радянські часи, пригадують перевізники, оновлювали 15-20% автобусів.Щороку впродовж останньої п’ятирічки закупляли 10-15. Минулого року перевізники Черкащини збільшили автопарк аж на 30 автобусів. За таких темпів оновити його повністю можливо лише за 100 років !
Утім, якщо і підприємство купляє нові транспортні засоби, через незадовільне дорожнє покриття вони швидко зношуються. З кожним роком автомобілісти все більше нарікають на те, що дорогами Черкащини їздити складно.
В окремих районах Черкащини автоперевізники зазнали значних втрат, є ті, яких вже навіть ліквідували.
Інша проблема, яка непокоїть членів асоціації, це – низькі тарифи на перевезення пасажирів.
Сьогодні тариф за 1пасажиро – кілометр становить 22 копійки. На переконання автоперевізників, він занизький. До того ж багато приміських маршрутів нерентабельні. В малонаселені віддалені села перевізникам невигідно їздити.
Обслуговуючи пільгові категорії, автоперевізники теж не повною мірою отримують компенсацію від держави. До того ж ця сума становить лише 10 частину від потреби, нарікають члени зібрання.
У 2012 році держава розрахувала на кожного пільговика 4 грн на місяць. Куди за таку суму можна доїхати – невідомо. Повертатися з поїздки пільговикам точно треба за свої, коментують перевізники.
Штучне стримування цього процесу, продовжують автоперевізники, ніяк не сприяє оновленню рухомого складу автопарків.
До того ж, продовжують, певні категорії пільговиків доводиться возити власним коштом.
В Україні близька 40 різноманітних пільгових категорій. Щороку держава виділяє на їхнє перевезення 500-600 млн. грн. Утім цих грошей не вистачає. Єдиний вихід, говорять перевізники, – це адресна допомога. Але для її запровадження, на зразок Росії, потрібні 4 – 5 млрд. грн. Зрозуміло, що таких коштів у державі не має.
Не менш важливим пунктом обговорення стала тема графіків маршрутів. Інтервали між маршрутами скоротилися, відтак зросла конкуренція між перевізниками. Вони почали боротьбу за кожного пасажира.
Автоперевізники не раз зверталися із своїми пропозиціями до обласних чиновників, утім жодної відповіді на запитання не отримали.
Члени асоціації стурбовані тим, що поки що влада не йде на діалог із перевізниками. На Черкащині 2 з половиною тисячі людей працюють в цій галузі, кожен за собою має родину і прагне благополуччя. Працівники автотранспортної сфери мають одну з найнижчих заробітних план в регіоні.
Утім перевізники все ж сподіваються, що й на їхній вулиці буде свято. Влада почує їх, а відтак посприяє вирішенню проблем.
