Вони не уявляють свого життя без коліс та керма. У салоні автівки їм набагато комфортніше, ніж біля плити. Дві сестри з Черкас обрали для себе професію таксисток. А все тому, що мають одну пристрасть на двох – любов до залізних коней. В очікуванні свята 8 березня герої ВІККА-НОВИН – непересічні землячки – втілення краси, мудрості та жіночності. Далі Ірина Гришко про чоловічу професію з жіночим обличчям.
Ось вже 15 років Лариса із задоволенням іде на роботу. Не кожен може похвалитися таким станом речей. Утім, цій жінці пощастило займатися тим, що приносить задоволення.
Черкащанка Лариса Шерстньова – досвідчений водій таксі. Вмостившись у кріслі власного Audi, господиня чепуриться, змітає пил і тисне на газ: час рятувати тих, хто поспішає.
Подібні ситуації – звична справа для таксистки. Проте частіше пасажирам потрібна не лише швидкість.
Лариса Шерстньова, водій таксі: «Общаешься с людьми: и смеются, и плачутся. Мужчины иногда про свою жизнь рассказывают».
Живе спілкування – справжня розрада для Лариси. Енергійна та життєрадісна, жінка радо підтримує розмову.
Інна, дочка: «Мама – общительный человек, водитель отличный, людям нравится, да и ей самой нравится».
Дочку керувати автомобілем Лариса навчила ще у 13.
Інна, дочка: «Мама, будучи мной беременная, сдавала на права, поэтому любовь к вождению у нас всех врожденная. Я с детства всегда просила маму покатать, нравилось ездить с ней. И до 2 часов ночи катались».
Батько Інни, також таксист, ніколи не ревнував дружину до професії та клієнтів.
Інна, дочка: «Он всегда восхищался мамой и когда ей дарили цветы – гордился, что у него такая супруга».
Лариса пригадує: професію таксиста полюбила з першого робочого дня.
Лариса Шерстньова, водій таксі: «Взяла мужчину и заработала 5 рублей. От этого я была такая счастливая, что передать невозможно!».
Жінка зізнається: за багато років жодного разу не хотіла кинути справу.
Лариса Шерстньова, водій таксі: «Нет, настолько привыкла. Когда спрашивают, не тяжело ли, не надоело, отвечаю: нет, ведь мне это нравится и я работаю».
Колега Геннадій вважає, що таксі – справа чоловіча.
Геннадій, таксист: «Я не очень хотел бы, чтоб женщина ездила в такси, небезопасно и грубиянов полно».
Утім, визнає – Лариса на своєму місці.
Геннадій, таксист: «Отличный водитель. Ей это идет».
А ось для цього представника сильної статі – жінка за кермом таксі – це нормально. І не дивно: Михайло, таксист з 20-річним досвідом, має дружину-колегу.
Михайло, чоловік: «Жінки, буває, краще за чоловіків керують авто».
Віра Богма, водій таксі: «Я б не сказала, что гірше керую авто».
У Віри водійського стажу 10 років. Останні півтора – жінка на «таксистській» ниві. Як і її молодша сестра, Віра Богма обожнює водійську справу. Сісти за кермо автівки для неї – уже щастя. А надто, якщо у робочому графіку знаходиться хвилинка побачитися з найкращою подругою – власною сестрою. Таксистки часто з’їжджаються, аби поговорити про своє, жіноче. І обов’язково – поділитися своєю радістю: сестри – джерело позитиву. Мабуть, тому у них чимало вдячних пасажирів. 8 березня вони пам’ятають про чарівних таксисток.
