Півроку тому з нашою молодою сім"єю ледь не сталась трагедія. А щоб ви розуміли весь той жах, я розповім всю історію.
Звичайний суботній вечір. Ми провітрили квартиру та набирали воду в ванну, щоб скупати нашу тримісячну донечку. По суботах ми влаштовували великі плавання з кругом малявочці, тому набирали повну ванну. Пару було забагато, тому в ванній кімнаті ввімкнули електровитяжку.
Під час водних процедур, які дитина дуже любила, цього разу вона сильно розплакалась. Забрали малечу. Починає нявкати кицька не своїм голосом, обезсилено повзати по квартирі і ховатись по закутках і шафах. Дитина далі починала плакати до судом. Невже такі сильні кольки? Я не розуміла, що ж це коїться. Телефонний дзвінок у ветклініку нічим не допоміг, не знаю чому це прийшло мені в голову, але стукнуло, що киці треба глюкоза, розвела воду з цукром і намагалась відпоїти ледь притомну кицьку зі шприца. А дитині дати "Колікід". В цей момент в мене починають дуже труситись руки. Амплітуда коливань руки сантиметрів 10. Підкосились ноги, я впала. Чую плач дитини і не можу встати. Паніка. Дуже пити хотілось. В голові темніло. Чоловік пішов мені по воду, впав, його знудило, ще декілька раз падав. Викликав швидку. Оскільки в нас у домофона вимкнений звук, чоловік намагався ввімнути і збив слухавку. Тому приїзд швидкої ми так і не почули. Дотягнувши мені склянку води, він впав біля ліжка зі словами "нам кінець… а як же малеча?"
Я втрачала свідомість, знову приходила до тями. Одним оком (все плило перед очима) набрала ще раз 103 і просила приїхати. Почула, що вже була швидка і не додзвонились. Я попросила знову приїхати. Зі словами "бубочка повинна жити" – поповзла до дверей на зустріч швидкій. Виповзла на вулицю і дочекалась приїзду. Виявляється, я їм тоді зателефонувала 4 рази, але я цього не пам’ятала, побачила вже потім на телефоні. На вулиці почала краще контролювати тіло, але дуже всю трусило.
Нас забрали в лікарню, побрали аналізи, але вони були в нормі. Ніхто не розумів, чим ми отруїлись.
І лише вдома вже ми зрозуміли чим.
Витяжка у ванній кімнаті спровокувала зворотню тягу. І все, що відпрацювала газова колонка, коли набирали повну ванну води, пішло нам у квартиру. Запаху нема ніякого. Це була звичайна, щойно провітрена, зі свіжим, як нам здавалось, повітрям наша безпечна квартира. Повірте, це було дуже страшно! Але ми вижили! 18.02.18 ми вижили!
Пам"ятайте! Коли ви вмикаєте будь-які витяжки, повітря висмоктується з вашої квартири. Витяжка не може створити вакуум! Тому повітря десь повинно поповнюватись. І якщо вікна зачинені, а в холодну пору ми часто так робимо, повітря піде або з витяжки ванної кімнати, або з димаря.
Перевірте в себе тягу з димаря при ввімкненій витяжці і закритих вікнах.
Коли вмикаєте витяжку, відчиняйте кватирку чи вікно. Адже не одна я так робила, мерзнучи вмикала лише витяжку, але не відчиняла вікно.
Зараз у нас є сигналізація чадного газу. Коли я забуваю відкрити вікно при ввімкненій витяжці – теж починає показувати рівень чадного газу. Перепитайте знайомих, рідних нехай перевірять в себе тягу при ввімкненій витяжці.
Запис створено не для обговорень, а для того, щоб перевірили в себе та в близьких вам людей. Можливо, це комусь збереже здоров"я, а то й життя. Будьте здорові.
P.S. Користуючись нагодою, дякую швидкій допомозі, що не проігнорували повторний виклик. Та Третій міській лікарні, що дали можливість перебути в них, та надали допомогу.
