Як би для когось крамольно це не звучало, але визначні українці – це наші бренди. Те ж саме треба сказати й про історичні події, назви нашої Держави, нашу символіку, наші пісні та багато іншого.
Згадала я про Івана Піддубного – визначного спортсмена, Чемпіона Чемпіонів, черкащанина з Чорнобаївсього району, села Красенівка. Богатир був багаторазовим чемпіоном із боротьби. Іван Піддубний був тривалий час не лише найкращим борцем світу, а й пристрасним пропагандистом чесності у спорті. Почуття заздрощів чи нездорового суперництва було йому незнайоме. А ще чемпіон не вживав алкоголю та не курив!
Що про нього окрім прізвища знає пересічний українець? Мало.
А його прізвище та усвідомлення себе українцем зіграло з богатирем злий жарт. Піддубний, отримавши паспорт і прочитавши, що його прізвище там написано російською мовою і в графі національність надряпано: "русскій", олівцем виправив помилки, написав слово "українець" й віддав документ на переробку. А чекісти йому: "Ідісюда! Што свабоди захатєл, хахол?" І добряче, як вони можуть, поколошматили чемпіона. Проте це вже було після того як його родину розкуркулили та загнали на Сибір. А Іван просто хотів, щоб його рідні жили в достатку й на зароблені гроші купив їм землю, після того картав себе й відчував провину перед ними.
І в результаті в Черкасах немає навіть вулиці, названої на його честь.
Проте Росія, а вона "падкая" на те, що погано лежить, швиденько собі заграбцяла нашого богатиря (варто лише прочитати статтю про нього на росвікі, скрін додається). Там у 2014 році ще й фільмєц про нього зклепали, в якому в ролі Піддубного міша парєчєнков ("Він втілював силу і міць Російської імперії", – зазначив виконавець ролі Піддубного Михаїл Порєчєнков).
Іван Піддубний, після багатьох перепитій свого життя поїхав жити на Кубань, на той час українці там були ще не повністю асимільовані. Помер богатир у містечку Єйськ і там і похований. І знаєте, що висічено на каменюці-тягарі на його могилі? – "Здесь русский богатырь лежит".
Як думаєте, він радий тому?
Звісно перевезти богатиря та упокоїти на своїй землі здається задачею складною і неможливою, принаймні поки існує Росія. Але, якщо цього ми зробити не можемо, то маємо докласти зусиль аби його ім’я сяяло однією з квіток-зірок на дереві нашого Українського Роду!
