Сьогодні машина збила моїх батьків. Дорогий новенький позашляховик, номерні знаки з трьома п’ятірками вкінці. Здаючи назад, водій не помітив їх на переході. У батька збиті коліна, ґуля на голові та розбиті окуляри. У мами – вибитий палець. Батько зателефонував мені і повідомив про те, що сталося. Я відразу поїхав на місце пригоди, по дорозі викликав патрульних.
Приїхав – і бачу картину: на місці події вже зібралися деякі активісти "Автомайдан-Черкаси", "ЩИТ". Усі знайомі обличчя. Але, видно, водій їм теж добре знайомий, бо стали вони у цій ситуації на бік водія. Говорили з ним, казали "приїжджайте ще до нас" (водій немісцевий), прощалися з ним за руку. Коли мама намагалася довести водієві, що він таки збив їх, а не вони випадково самі впали під машину, один із активістів навіть дістав телефон і почав її знімати. Ну, дійсно, активісти в нас на боці справедливості! Замість того, щоб стати на бік постраждалих, вони захищали водія, який вчинив ДТП… Запам’ятав слова від одного з них, який казав "Ти нє прав, договорілісь би на мєстє, зачєм било визивать поліцию", і те, як водій пропонував аж сто гривень (!) за розбиті окуляри…
Прикро, що я, мої батьки опинилися в такій ситуації. Розумію, що те, що сталося з водієм, можна назвати невеликим прикрим інцидентом, який може статися з кожним. Але розчарування від дій активістів залишилося.
Вибачте, шановні громадські активісти. Але тут я вам скажу: це ви не праві. І скажу це публічно.
