Не можу не поділитися. Вже три дні після поїздки до Холодного Яру намагаюсь пояснити собі, як так могло статися, що на тій землі, де пролилася кров наших земляків, що боронили свою землю від клятого москаля, у Мотринському монастирі, в якому козаки святили зброю на "враги і супостати", земля якого полита кров'ю, господарює той самий москаль, тобто церква Московського патріархату?! Коли я стояла в церкві, невільно стала свідком розмови черниці зі священиком.
Викладаю мовою оригіналу:
"Батюшка, может прікрить церковь? Вон сколько бендеровцев понаєхало! Єщо утащат чево нєбуть".
"Нє нужно сєстра обострять конфлікт, оні скоро уєдут."
Ви уявляєте, як вони нам раді, а ми ж були лише у вишиванках та говорили рідною мовою! А коли почали відправляти панахиду на чужій для нас мові мій терпець урвався, я швидко покинула територію монастиря з відчуттям огиди і болю. І одне лише питання крутилося в моїй голові:"Ну коли, коли ми будемо господарями на своїй землі?"
Це так принизливо, коли країна-агресор має необмежені права та можливості на святих для нас землях, коли ми не можемо почути щиру молитву на своїй рідній мові, з вуст священика, який так само вболіває, як і ти з приводу тої трагедії, що сталася! Та винуватити нема кого – самі винні! Кожен, кожен, хто був у неділю в Холодному Яру, хто був там до нас! Цього не можна допускати, це треба змінювати, радикально і безповоротно!
Ми боролися проти церкви московського патріархату у с. Велика Севастянівка і згуртована громада перемогла. Тепер прихід повний народу, там особлива атмосфера! А де ж громада тут???
А ще мені дуже цікаво, скільки податку за землю платять москалі, адже монастир займає значну територію? В мене передчуття, що жодної копієчки, бо ж ми добрі. Хоча це не добро, а зло проти власного народу!
