В цьому випадку я не про відставку Коломойського (з якою я, загалом, згоден), а взагалі про культуру "нічної політики"… Не люблю я, якщо чесно, всіляких "нічних рішень". Вони додають драматизму ситуації, але забирають частину логіки… Трохи вони всі "постановочні", несправжні…
Я працював з прем’єр-міністром двічі. За моєї пам’яті жодне важливе нічне рішення нічим хорошим не закінчилося. Бухати і плясать в клубах після опівночі ще цілком припустимо (а іноді навіть – бажано) а от ухвалювати стратегічні рішення – ні. Особливо, коли це рішення формально колегіальне. Рано чи пізно настає момент "втоми від аргументів", коли всім вже пофіг, що саме буде ухвалено…
Хтось із мудрих людей сказав, що головна проблема стратегічних рішень у політиці – елементарний брак часу для аналізу їхніх наслідків…
Окрім всього ніч додає фальшивої величі… – Я вєршитєль судєб, деміург, блін… Всі сплять, а я рішаю вопроси… І ще: вночі, певно, ухвалюються рішення, які вдень ухвалюти трохи стидно…
На Майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч…
Павло Тичина