Янукович боїться замаху на своє життя чи він просто готує грунт для широкомасштабних репресій? Здається, ще трохи, і країною почнуть ширяти «ескадрони смерті»…
«Мені правоохоронні органи говорять, що зараз йде скупка зброї і підготовка до озброєних нападів на органи державної влади. Люди втратили страх і совість…». Ця публічна, але від того не менше ідіотська заява, яку Віктор Янукович озвучив на засіданні Кабміну, викликала гарячі дискусії у суспільстві. Обговорення відбувається у різних форматах, від зубоскальства, до застережень про близьку небезпеку розправи з боку влади над будь як тими носіями, будь яких протестних щодо режиму настроїв. Загальне ставлення українців до заяви гаранта висловив один із користувачів мережі facebook Jaroslav Kolomiychenko, який просто запитав: «Хто ці люди і чим можна їм допомогти?»
З одного боку, вибрики Я і його команди так розлютили народ, що чекати можна будь чого і у будь-який момент. Україна почувається як на пороховій діжці із вже підпаленим бікфордовим шнуром. Та такого ще в Україні не було, щоб законно обраного правителя відкрито освистували на футбольних матчах, як останнього олуха. Коли це в Україні студентки-першокурсниці товкли по пиці міністрів освіти? А бурхливі маніфестації обдурених афганців та чорнобильців під Верховною Радою чого варті? Ламати безгоспний паркан яким народні обранці відгородились від народу, вже стало традицією. Чому безгоспний? Та тому, що правоохоронці, щоб порушити кримінальну справу, безрезультатно намагаються знайти його власника. А хтось із любителів «чорного» гумору прозоро так натякнув, що той паркан складається із рівно 450 металічних паль, увінчаних вістрям. Мовляв, коли що, то на кожного депутата вистачить. Виходить, не перевелися в Україні люди, які пам’ятають добру традицію саджати хамів на палі.
Добряче підігріло загальну ситуацію і нахабство «донєцкіх пацанів», які після перемоги Януковича у президентських гонках, наводнили столицю і почали зухвало відбирати бізнес у місцевих. Аргумент один: «Віддай сам, тобі ж краще буде». Ну і хто, скажіть, таке терпітиме? Ще рік тому мені друзі із Києва говорили про шалений ажіотаж у місцях легальної та нелегальної торгівлі зброєю. І Президент цього наче не бачив і не чув, і тільки тепер, аж через рік прозрів? Авжеж, дивитись правді у вічі, це не те що у Межигір’ї по пеньках, як заєць по ріллі, вистрибувати. До-речі, про Межигір’я. У народі ходить злий анекдот: «Із бажанням Януковича літати із дому на роботу на гелікоптері, пересічні українці почали цікавитись тим, де і по чім можна придбати «стінгер».
Такої народної нелюбові, яку Янукович заробив за півтора роки президенства, Кучма навіть за десятиріччя не досяг. Так що, певною мірою, Януковичу і справді є чого боятись. Добра йому, м’яко кажучи, точно не бажають. Коли польський президент і уряд загинули у авіакатастрофі, рядові поляки не стримували сліз навіть на вулицях. Уявіть, як би відреагували українці, якщо б не дай Бог, щось подібне сталось із нашою вищою владою? -Отож.
Згадана заява Президент має й іншу сторону. Дехто вже відверто висловив застереження із приводу того, що після озвучених подібних заяв можуть бути і репресивні заходи. Адже саме так колись розпочались криваві переслідування інкамослячих з боку диктарських режимів. Так було на початку 30-х у СРСР, а потім і у Аргентині, Чилі тощо.
– Звичайно, в українському суспільстві є невдоволення. Але передумов для організованих нападів на держоргани в нашій країні, на щастя, поки немає. Інша справа, що зараз влада може спробувати просто «перемкнути» увагу суспільства на проблему екстремізму, щоб виправдати закручування гайок у майбутньому. Але на тлі загальної втоми суспільства така політика якраз і може спровокувати справжні народні хвилювання, – зазначив один із колишніх очільників СБУ.
А от жителів західних регіонів України заява президента щодо пресловутої «скупки зброї» відверто насмішила. Там не те що не збираються масово скуповувати зброю, а навпаки, готові масово її продавати, аби тільки покупці масово повалили. Знаєте, компетентні органи досі не можуть похвалитись, що вони познаходили всі схрони УПА, які надійно заховані у лісах Галичини, і лише чекають слушної миті, аби їх відкрили. Ніколи не забуду, як наприкінці 80-х, у період коли полиці продуктових магазинах були порожні, наче жебрацька торба, на базарах кількох западенських міст, якісь люди жваво вели торг свинячою тушонкою у жерстяних банках зі свастикою, густо змазаних солідолом. Думаю, однією тушонкою запаси схронів не вичерпуються.
