БлогиПро дружбу

Про дружбу

- Advertisment -

Що ви робите, коли вам погано? Особисто я дістаю телефон чи заходжу в будь-яку соціальну мережу і починаю спілкуватись із друзями. Те ж саме я роблю, коли в моєму житті сталося щось приємне. Друзі в мене справжні, чесні, щирі і… такі мої. Вони знають про мене все (ну майже все))), вони терплять мої перепади настрою, ПМС, моє самоїдство, мій характер. Коли я вчиняю неправильно, вони мають сміливість назвати мене малим рудим стервом, а коли я молодчинка – руденьким сонечком. Із ними я не соромлюсь бути дівчинкою-святом чи дівчинкою-бідою, я завжди можу на них покластися, а відтак – будь-кого за них порву. Їх небагато: вони перевіряються часом і різними ситуаціями. Справжній друг порадіє за тебе у щасті і втішить у горі. Маючи таких друзів, як у мене, можна нічого не боятися: ні бідності, ні голоду, ні кінця світу.
Так склалося, що в мене часто змінюється коло людей, яких я називаю друзями. Це почала помічати, коли зрозуміла, що список запрошених на день народження чи новосілля (а переїжджаю я дуже часто) щоразу інший. Є, звісно, люди, які кочують із списку у список із року в рік: ото вже давні, перевірені друзі, яких цінуєш особливо. Та я зовсім не хочу сказати, що не дорожу іншими. Я дуже відкрита людина, мої друзі знають моє життя повністю. А тому я не терплю зради і легко прощаюсь із людьми, як би боляче це не було.
Тиждень тому я образила подругу. Непорозуміння вийшло: домовились про зустріч, а тоді я не попередила її, що зустрічі не вийде. Я попросила вибачення есемескою і мала потелефонувати наступного дня, однак наступний день зустрів мене проблемами іншого мого друга – дуже близької мені людини, і я переключилась. Відкладала дзвінок з учора на сьогодні, із сьогодні на завтра, із завтра на післязавтра і досить справедливо була висварена ображеною подругою. Знаю, що винна, знаю, що свиня, і мені тепер так порожньо… Картаю себе невимовно і намагаюсь не запізнитись, щоб владнати ситуацію, бо не хочу втрачати цю людину.
Навіщо пишу це на блозі? Не знаю, як у вас, а в мене в житті одна фобія – самотність. Я божеволіти просто починаю, коли відчуваю себе одинокою, мені тоді світ не милий. Із тупого депресняка мене завжди виручають друзі. Однак, щоб мати гарних друзів, треба бути самому гарним другом. Я пишу це для того, щоб прочитавши ці рядки, ви згадали про своїх друзів, про дорогих людей, написали їм зараз, потелефонували, запитали, чи все в них гаразд, чи не треба в чомусь допомога, пробачили дрібні образи. Віддасться сторицею, це я вам обіцяю. Якщо якась дрібна сварка стала причиною тривалого мовчання, – пошукайте контакт, вимкніть гордість – і на душі стане легше, і на серці веселіше. Мені щиро шкода людей, які не мають друзів… А вам?
P.S. Ще раз прошу пробачення у своєї подруги: я Вас люблю, ціную, поважаю. А ще прошу вибачення в усіх, кому в друзі дісталась така навіжена я. Але я вас усіх люблю, друзі)))

Юлія Фомічова
Юлія Фомічова
журналіст
- Advertisement -

У Кам’янці на Черкащині цвіте сакурова алея

Відвідати одну з найкрасивіших сакурових алей Черкаської області запрошує Кам'янська міська рада. "Понад 800 метрів рожевої краси та понад 280...

Шість нових реанімобілів поповнили автопарк Черкаського центру екстреної медичної допомоги

Шість нових реанімобілів поповнили автопарк Черкаського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Транспорт передали для бригад у...

Цікаве:

Сергій Токарєв розповів про стартап Gable та його можливості в роботі з даними

Генеральний партнер Roosh Сергій Токарєв розповів про інвестування в...

Хокей: новини драфту NHL 2025

27 та 28 червня 2025 року пройде черговий драфт...
- Advertisement -

ЧитайтеТАКОЖ
Рекомендовано для Вас