Йшли ми якось із колегою після святкування професійного свята із одного черкаського розважального закладу (щоб не звинуватили у рекламі, називати не буду). Довелося трохи прогулятися і на нашому шляху траплялося ще кілька аналогічних, як модно нині казати, відпочинкових комплексів. Побачили і такі, які з’явилися на березі Дніпра цього сезону – і всі забиті вщент відвідувачами. Так фактично щоп’ятниці: як самотня панянка я можу собі дозволити повечеряти не вдома, однак інколи зробити це проблематично (особливо взимку, коли не діють літні майданчики), якщо говорити про більш-менш пристойні заклади. І йдеться не про брак ресторанів чи барів, йдеться про те, що не така уже й жорстка межа бідності, якщо наш народ може собі дозволити бути відвідувачами таких закладів, а часто й постійними.
Поділилася того ж дня своїми спостереженнями з руськополянськими друзями. Вони зі мною абсолютно не погодились, наводячи безліч аргументів, чому кількість клієнтів у різноманітних генделях, – не показник бідності чи багатства людей. На моє ж глибоке переконання і власний досвід, не такий і малий відсоток людей, які можуть з’їсти піцу, картоплю фрі і якийсь салатик та запити все це пивом не вдома. Принаймні у Черкасах.
Є, звичайно, й інший бік медалі: їду на роботу, зазираю у цілодобові кафешки, а там о 8 ранку люди вже допивають по другому келиху. Люди з вигляду не заможні, і, як каже один мій добрий друг, називаючи їх ханигами, «на стакані» постійно. Розумію, що перебиваючись із непевних заробітків на непевні заробітки, вони свою межу бідності намагаються притопити у спиртному, однак разом із тим не несуть пляшку додому, а поважно, як особини голубої крові, похмеляються за затишними столиками, смачно затягуючись улюбленою цигаркою (і я вам скажу, не найдешевшою). Красиво жити не заборониш? Витратити останнє – тільки б зробити це гарно і зі смаком? Ціни ростуть, зарплати – ні, гнів людський зростає, опозиція розказує про «погіршення життя вже сьогодні», а при цьому люди знаходять гроші і час на небідне дозвілля? У нас в місті немало закладів громадського харчування. Вони не для обраних і попитом користуються. Не все так погано у нашому домі? Чи я чогось не розумію?
