Мова калинова. Сьогодні світ відзначає День рідної мови. Відсвяткували його і на Черкащині. У навчальних закладах проводили відкриті уроки та літературні лекторії. Але в цей святковий день згадують не лише приємні моменти. Мовники б’ють на сполох: усе частіше молодь для спілкування використовує сленг і мову символів. Як борються з цим педагоги та чи справді все так погано – розбиралися наші кореспонденти.
Сьогодні в них диктант. Учитель 31-ої Черкаської гімназії виразно диктує милозвучні тексти – учні старанно виводять літери. Викладачі згадують: 20 років тому цей заклад був російськомовним. А українською тут говорили одиниці. Зараз більшість учнів гімназії вільно володіє рідним словом. Хоча, кажуть мовники, не без «мовних бур’янів». Так вони називають сленгові слова. Приміром, комп’ютер для дітей давно вже став «компом», а мобільний телефон – «мобілою». Вчителі помітили: найбільше сленг використовують учні середніх класів.
Валентина Присяжнюк, учитель української мови та літератури Черкаської гімназії № 31: «Сьогодні сленг – загроза для розвитку української мови. Ми повинні боротися з цим явищем».
На перерві учні спілкуються інакше, ніж на уроці. До сленгу додається ще й мова символів. Повідомлення зі смайликами летять чи не з кожного телефону.
Андрій, учень Черкаської гімназії № 31: «Так швидше, а ще – можна передати свої почуття».
Не проти молодь, аби ці символи з’явилися і на письмі.
Учительку української така ідея школярів дивує. Хоча, каже, час все одно продиктує свої умови.
Валентина Присяжнюк, учитель української мови та літератури Черкаської гімназії № 31: «Ми маємо на це зважити. Ми маємо допомогти. Головне, щоб діти не втратили грамотність».
Любити рідну мову дітей вчить і Тамара Тимофіївна Власенко. Вона – залужена артистка України, працівник Черкаської філармонії. Раз на місяць організовує учням літературні лекторії. Ознайомлює своїх учнів не лише з класичною літературою. Приваблює молодь і творами сучасників. Сьогодні Тамара Тимофіївна читатиме дітям Сергія Носаня, іншим разом – Василя Шкляра та Юрія Андруховича.
Олександра, школярка: «Нам дуже подобається слухати поезію, бо вона сповнена духовністю».
Олександр, школяр: «Це нас навчає жити. Знати про наших пращурів».
Такі заняття, каже артистка, виховні. Переконана: ні сленг, ні смайлики не замінять справжньої рідної мови.
Тамара Власенко, заслужена артистка України, працівниця Черкаської філармонії: «Молодь стомилася від ритму. Вона хоче почути українське слово».
