Щотижня в Черкасах догхантери убивають щонайменше двох псів. Такі дані зоозахисників. Ті б’ють на сполох. Від людської жорстокості страждають не лише безпритульні тварини, але й домашні. Отрута небезпечна і для людини. Усі подробиці далі.
– Отака грайлива, ніжна фотографія. А це ми гуляємо з нею.
Тепер лише фото нагадують про Дарку. Чотирилапа була улюбленицею черкаських веслярів. Собака охороняв територію та страхував малечу на воді. Нового сезону Дарка так і не дочекалася. Собаку отруїли невідомі.
Катерина Коваленко, директор ДЮСШ із веслування: «Вона лягла спати і більше її немає. Була настільки дружелюбна, віддана, стільки позитиву несла. Вона внесла в нашу школу нову іскорку життя».
А це вже на іншому боці Черкас. Троє цуценят разом із матір’ю жили тут близько трьох місяців. Тепер про це нагадує лиш старий мотлох.
Тамара Іванівна, жителька м. Черкаси: «У меня дома кошечки и собачки, и я кормлю и бездомных».
Анатолій, житель м. Черкаси: «Ми їм їсти носили, там є хата. Вчителька жила і там були собачки, але їх отруїли».
Безпритульних собак потруїв їхній сусід, стверджують ось ці жінки. Таке за ним помічають уже не вперше. Тепер мають відеодоказ. Ось на цих кадрах, що вони самі відзняли, видно, як сусід прямує до будинку, де жили собаки. За кілька годин після його візиту їх не стало. До журналістів чоловік не вийшов. А сусіди вже давно охрестили його догхантером.
Світлана, жителька м. Черкаси: «Люди эти целенаправленно издеваются над животными, снимают все это на видео, придумывают сами яды для отравы и этот доставляет им наслаждение. По их словам они очищают мир от нечисти».
Зоозахисники б’ють на сполох: щотижня в Черкасах догхантери убивають щонайменше двох псів. Від людської жорстокості страждають не лише безпритульні тварини, але й домашні.
Ольга Абукаре, голова товариства захисту тварин «Друг»: «Люди, которые травят собак, не задумываются о том, что за 2 часа этот яд убивает собаку, а за какое время он может убить ребенка. Ребенок может быть в контакте с этим ядом неумышленно. Туда может просто упасть игрушка».
На станції веслування досі не розібрали Даркину будку. Директорка і дітлахам ще не наважилося розповісти про їхню улюбленицю. Про заміну Дарці тут навіть ще не думали.