Черкаські будинки через недогляд та незнання мешканців втрачають цінні сакральні знаки. Прадавні написи, як-то символічні літери, позначки та фігури, можуть багато розповісти про життя та традиції наших пращурів. Ще кілька століть тому, розповідають історики, до оздоблення будинків ставилися більш осмислено. Бо вірили в силу зображених знаків. Про них – у черговому сюжеті з циклу
Він порівнює будівлі з жінками. Вірить у захисну силу знаків. Їх етнолог Андрій Темченко досліджує вже не перший рік. Показує непримітний, на перший погляд, будинок по Хрещатику. Та на ньому з обох боків – літери.
Андрій Темченко, кандидат історичних наук:
Із давніх-давен, каже етнолог, літера Ж символізувала життя. Головні слова наших пращурів – жінка, життя, жито – починалися саме з неї. Подібні написи на будинку оберігали його господарів від нечистої сили та поганої енергетики.
Та захисні елементи на черкаських будівлях не лише автентичні, а й подекуди запозичені в Європі. Приміром, декор Черкаської музичної школи № 2, як Собору Паризької Богоматері.
Андрій Темченко, кандидат історичних наук:
Сакральних знаків на черкаських будівлях було чимало. Та час невблаганний. Через недогляд унікальній прадавній знак на ось цій будівлі тепер можна побачити хіба що на світлині. Така доля за кілька десятків років спіткає й інші, як нічого не робити, із жалем констатують дослідники. А шукати цінність у декорі нинішнього часу – марна справа, каже історик Сергій Шамара. Бо за останні два століття докорінно змінився світогляд українців.
Сергій Шамара, історик, громадський діяч: