Село і люди: Свидівок

 ...

Охайні вулички, білі паркани та весняні першоцвіти. На самому березі Дніпра розкинулося затишне село Свидівок. Мальовнича місцина міцним кільцем оточена зеленими деревами та переповнена привітними людьми. Тут можна побачити на власні очі те, про що так люблять говорити у владних кабінетах: відродження українського села. 

Тетяна Мельник, жителька села: "У нас село розвивається. У нас дуже гарне село, дуже гарна голова сільської ради Світлана Миколаївна. Зробила дуже такий красивий центр і капличку святу, пам’ятники".

Світлана Миколаївна вже не першу каденцію керує селом та згуртувала навколо себе справжню команду професіоналів. Разом із депутатським корпусом та виконавчим комітетом, вони з кожним роком роблять життя у Свидівку комфортнішим для його жителів. Пройшовши центром села помічаєш: тут вправні господарі. Відремонтовані дороги, чисті вулиці та впорядковані газони. Розумієш: життя тут не завмерло, а навпаки вирує.

Світлана Вовк, голова сільської ради с. Свидівок: "Ми розвиваємося тільки за рахунок того, що в нас є землі на березі Дніпра. Раніше село не могло розвиватися. Коли люди почали брати землю в оренду, депутати дуже погодилися з цим. Ми отримуємо з цих земель у бюджет села. Якщо десять років тому бюджет села був 73 тисячі. То на сьогодні – вже п’ять мільйонів. Ми на ці кошти у школі поробили туалети, зробили ремонти, меблі для 1-4 класів закупили. Клуб, у садочку ремонт, дорогу від Сокирно і до Єлизаветівки також зробили.

Шанують у селі традиції та героїв. Не стало винятком й 26-те квітня – день вибуху Чорнобильської АЕС. Ушанувати подвиг ліквідаторів поспішає все село.

Із квітами та словами вдячності. Жителі села Свидівок збираються у центрі села. Сьогодні важливий день для кожного. Бо нарешті втілюється мрія всієї громади – відкриття меморіалу присвяченого українським захисникам. Його втілення тут обговорювали останні п’ять років. Утім, бюджетні кошти першочергово розподіляли на найнеобхідніше. Велика мрія маленького села втілилася цієї весни.

 Світлана Вовк, голова сільської ради с. Свидівок: "Ініціював, щоб цей пам’ятник зробили голова Чорнобильської асоціації Жирний Анатолій Михайлович, на сесії просив кошти, щоб поставити цей пам’ятний знак. По соціальній угоді нам "Наша Ряба" виділила 150 тисяч і ми на сесії вирішили, що з оцих коштів можемо зробити цей пам’ятний знак. Я дякую Віктору Степановичу, директору, що він дав нам згоду на втілення у життя цього пам’ятника. Ми і конкурс оголошували у школі між дітьми, з інтернаціоналістами, атовцями. Що вони хотять. По краплині ми втілили те, що кожен хотів. Щоб всі знали, що ми за них пам’ятаємо і хай діти навчаються, бачать, що ми ніколи за своїх людей не забуваємо.

Побачити гранітну шану героям зійшлася сила силенна люду. Хто з квітами, а хто зі словами подяки. Честь перерізати символічну стрічку отримують одразу три справжніх герої – воїн-інтернаціоналіст, чорнобилець та атовець.

Останнім стрічку перерізає 41-річний Валерій. За плечима у чоловіка оборона східних рубежів країни. У селі він справжній герой. Валерій один із небагатьох, хто пройшов Іловайський та Дебальцевський котел та навіть був у полоні. Протягом усього часу, каже чоловік, його підтримувало рідне село.

Валерій Чепурний, учасник АТО: "Допомагає постійно, все на світі. Держава мені також виплатила. Зараз я інвалід. Я по життю десантник, я служив десантником. У мене борг перед Батьківщиною. У мене є сім’я, діти, яких треба захищати. Краще захищати там, ніж тут.

У Свидівку Валерій пішов на війну першим. Й одразу записався у добровольці. Навіть у найзапекліші бої, каже, гріла думка про рідне село. Додому воїна повернуло осколкове поранення ноги.  Відтоді атовець звикає до нормального життя. Та не забуває бойових побратимів. Цей меморіал Валерій називає гранітним втіленням усіх загиблих товаришів.

Валерій Чепурний, учасник АТО: "При мені багато друзів моїх зірвало, дуже багато загинуло. Він мені дуже важливий. Для мене значить, що нас не забуватимуть. Наступні покоління будуть пам’ятати. Так само, як 41-ий рік війни. Ми просто не маємо права забувати їх.

Символічний цей меморіал для всіх жителя села. Війна тут зачепила ледь не кожну родину. У когось забрала брата, у когось батька та чоловіка. Хто ж вижив – отримав непоправний відбиток як ззовні, так і всередині.

Анатолій Михайлович один із ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС. Лише у 30-ту річницю він наважується зачитати написаний у ті чорні дні вірш.

Анатолій Жирний, голова Чорнобильської спілки с. Свидівок: Тим, хто допоміг у відкритті цього обеліску пам’яті тих подій. Обеліска пам’яті про чорнобильців, про воїнів інтернаціоналістів, афганців та Небесної сотні. З вашого дозволу хочу зачитати вірш, який був написаний теж 30-ть років назад там, у Чорнобилі.

Ліквідаторів аварії на Чорнобильській ЧАЕС тут шанують всі – від малого до великого.

Тоді, у далекому 1986 на захист Батьківщини від екологічного лиха жителі Свидівка стали серед перших.

Собко Олексій, голова райради Черкаського району: "Я просто сухі цифри назву, щоб ви розуміли трагедію та масштаби тих подій. У нас по Черкаському району перебуває 1345 осіб, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. 211 учасників ліквідації наслідків аварії на час першої категорії, 229 учасників ліквідації на час другої категорії, 58 – третьої категорії, 744потерпілих осіб від Чорнобильської катастрофи, 222 дитини потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, 67 вдів померлих ліквідаторів. Це підтверджує масштаби цієї трагедії. Це для нас герої. Герої не вмирають, поки пам’ять про них вічна. Разом і з тим, ми сьогодні вшановуємо й інших героїв, які віддавали своє життя ч и брали участь як учасники Майдану, і герої Небесної сотні, і ті, які виконували інтернаціональний обов’язок.

Не оминула війна й родину пані Тетяни.  Збройні конфлікти ледь не відняли у неї найдорожчих – брата та чоловіка. Відтоді, каже жінка, щоночі дякує тим, хто став на захист Батьківщини. Для кожного тут, цей меморіал, гранітне нагадування геройських подвигів, додає вона.

Тетяна Мельник, жителька села: "У мене чоловік теж був інтернаціоналіст і брат в Афгані служив, дуже багато  в нас атовців. Тому це дуже нам важливо. Для виховання це теж дуже добре. Учні наші мають знати свою історію і поважати. Для нашої України це дуже важливо. Це для нашого села свято".

Гранітне полум’я символізує полеглих на Майдані та Сході, ліквідаторів чорнобильської катастрофи, афганців та воїнів-інтернаціоналістів. Кожен рядок на символічному меморіалі добирали з душею. Поряд із ним, не забувають й про живих героїв й нагороджують їх символічними відзнаками.

Такою кількістю героїв село рясніє ще з дня свого заснування, кажуть тамтешні сторожили. Його жителі ставали на захист рідної землі за всіх часів. Їх подвиги увіковічили на сторінках підручників історії.

Жанна Калюжна, екс-голова сільської ради с. Свидівок: "Наше село багате своєю історією. Ще з часів заснування, ми були волелюбним народом. Наш Свидівок ніколи не був під кріпаччиною. Навпаки, сюди, дякуючи нашим природнім умовам, приїжджали ті, хто не хотів бути в інших місцях під кріпацькою неволею".

Не стало село осторонь й неоголошеної війни на Сході. Жителі Свидівка стали на захист східних рубежів. Ті, хто ж лишився у тилу – підсобляє воїнам усім необхідним.

Віталій Чепелуха, крайовий отаман: "Ми робимо дуже багато волонтерської роботи, працюємо сьогодні з молоддю за програмою національно-патріотичного виховання молоді. Завтра від’їжджаємо до Маріуполя і веземо гуманітарний вантаж. Ми можемо сьогодні тільки пишатися нашим українським народом. Тим, що вони завжди готові боронити свободу рідної землі. Цей пам’ятник говорить про те, що ми є сильними, мужніми, на генетичному рівні закладена жага до волі, перемоги".

На сам кінець, гранітний меморіал освячують. Відтепер він відкритий для всіх. За лічені хвилини селяни встеляють підніжжя кам’яного символу квітами.

Цей пам’ятник, переконані жителі Свидівка, служитиме нагадуванням про геройські вчинки земляків ще не одне століття.

  • Facebook