Новини
Архів новин
Оберіть дату

Ейрінгтон: Минулий сезон для мене був виклик, який я з радістю прийняв (Фото)

 ...
Ейрінгтон: Минулий сезон для мене був виклик, який я з радістю прийняв (Фото)mavpabasket.com

З першої гри у складі "Черкаських Мавп", Джейлін Ейрінгтон став улюбленцем публіки. Не дивлячись на те, що Джейлін відносно довго вливався в ігрові схеми і зміг продемонструвати свої сильні сторони лише з п’ятої гри, по закінченню сезону універсал "Мавп" став найкращим асистентом команди з результатом 5.1 передач.

На жаль, перед останньою грою Джей отримав складний перелом правої стопи та відправився до США, в очікуванні операції. Як проходить реабілітація екс-гравця "Мавп", які враження від сезону в Україні та чи планує Джейлін своє повернення в Україну – в інтерв’ю пресслужби БК.

Привіт, Джейлін! Як твої справи? Чим займаєшся?

Привіт! У мене все добре, відпочиваю та просто проживаю цей карантин, день за днем.

Говорячи про сезон 2019/2020, ти задоволений ним?

Звичайно що не задоволений. Знаю, що ми мали сили і можливості зробити значно більше, але є відчуття, що не вистачило часу зібрати все до купи та показати свою найкращу гру.

Що можеш сказати про український чемпіонат? Які б слабкі та сильні сторони ти виділив?

Суперліга – сильний чемпіонат, змагатися було цікаво. Єдиний мінус, який би я хотів відмітити – дороги та автобусні подорожі на виїзні матчі. Одним словом – не зручно.

Плеймейкер – не твоя рідна позиція. Однак, ти став найкращим асистентом команди за підсумками сезону. Що можеш сказати про це?

Це був виклик, який я з радістю прийняв. Та ще й так результативно. Розумієш, у юності, я був найнижчим в команді, тому постійно грав на позиції розігруючого захисника. І так тривало до тих пір, поки не стався скачок зросту. Проте я любив залучати усіх до гри.

Як думаєш, чи важливо для гравця бути "універсальним солдатом"? Я маю на увазі, готовність гравця займати будь-яку позицію у команді.

Я вважаю, що потрібно постійно ставити перед собою виклики та прагнути до досконалості. Ти не хочеш бути однозадачним гравцем, ти хочеш бути універсальним гравцем, здатним прийняти будь-яку позицію. І це відповідь, чому я пишаюся собою.

Наприкінці сезону ти отримав серйозну травму стопи. Вдалося прооперуватися під час карантину та як проходить реабілітація?

Так, операція була. Чекаю на наступний візит до лікаря, щоб отримати подальші рекомендації та розпочати повноцінну реабілітацію. Але за словами хірурга, на сьогоднішній день я відновлююся добре. Загалом, реабілітація займе близько місяця, проте вже зараз я намагаюся підтримувати себе в формі, роблю віджимання та присідання, не навантажуючи ногу.

Не можемо оминути увагою твою колекцію кросівок, яку ти показав одного дня в Інстаграм. Скільки в тебе пар, якщо не секрет? Це твоє хобі?

Та ні, це не хобі. Кросівки – то моя любов! (посміхається) Точну кількість назвати не можу, але небагато. Можливо, 70-80 пар.

Які з них найулюбленіші, найдорожчі та, можливо, пара з особливою історією?

Найбільше люблю Jordan 1’s 3’s 4’s, найдорожчі з моєї колекції, мабуть, The Sacai x LDWaffle (від 600$). А от щодо особливої пари кросівок – важко сказати. У кожної з них – своя історія.

Не думав розпочати бізнес, пов’язаний з кросівками? До речі, якщо починати свою справу, то що б ти обрав?

Так, думки щодо такого бізнесу вже були. Якщо чесно, в певній мірі я вже у цьому бізнесі, оскільки час від часу продаю та купляю кросівки через спеціальний додаток. Але якщо відкривати свою справу, то однозначно не для отримання прибутку. Наприклад, таку, якою займаються мої батьки – організація Above All Things Dream Foundation.

Розкажи про ваш фонд – як він був створений та його основна мета?

Це некомерційна організація, яка допомагає дітям розвиватися різносторонньо, не залежно від їхньої раси чи достатку в родині. У нас є так звана програма F.A.M.E. – програма, яка включає в себе обід, фізичні активності та окремі освітні заняття, які зазвичай проходять у час після шкільних уроків або влітку. Ми також допомагаємо з обідами для молоді у різних общинах. Важко, це все однозначно важко, але можливо. У нас поки що немає великого досвіду, розпочали відносно недавно. Але розуміємо, що є так багато родин, які потребують нашої допомоги. Тому опускати руки зарано. Можете переглянути наш сайт, там є вся доступна інформація: aboveallthings.org

Якщо говорити про благодійність в США, наскільки це складно? Маю на увазі, чи складно залучати спонсорів, організовувати заходи для дітей?

Щодо витрат, не можу сказати, оскільки не займаюся цим. Але загалом благодійність - це складно. Мабуть, як і у інших країнах. Складно, коли розумієш, що якась конкретна родина потребує допомоги, а знайти спонсора та вмовити його – неможливо на даний час. Витрачаємо власні кошти, по-іншому – ніяк. Проте, не дивлячись на ці труднощі, ми продовжуємо допомагати та розширювати свій фонд. Знаємо, що Бог направляє нас, а значить скоро отримаємо гарного спонсора як найкраще тому підтвердження. Головне – не здаватись!

Наскільки мені відомо, твій батько був тренером з баскетболу. Зараз ви вдвох організовуєте майстер-класи або окремі заняття для дітей?

Хах! Не зовсім так. І мама, і тато грали в баскетбол в коледжі. Якщо бути більш точним, вони і познайомились на баскетбольному майданчику у старшій школі. Але зараз ніхто з нас не займається воркшопами. Просто робимо зарядку та вправи на верхню частину тіла кожного дня, щоб підтримувати гарну фізичну форму.  

В Україні ти познайомився з учнями баскетбольної школи Михайла Бродського та брав участь у майстер-класах для нашої молоді. Що можеш сказати про їх професійний рівень?

Тренер Макс прекрасно навчає юних баскетболістів. Я навіть думаю, що більшість з них своєю роботою та знаннями випереджають свій вік. Уявіть тільки, діти виконують майже всі вправи, які використовуємо ми, професійні спортсмени, на своїх тренуваннях. І будемо чесними, навчатись у професійного тренера основної дорослої команди – вартує багато. Тому, діти, не втрачайте час та можливості, беріть з тренувань по максимуму.

Після закінчення кар’єри баскетболіста, плануєш стати тренером?

Дійсно, така думка була в моїй голові, і не один раз. Але не хочу планувати наперед, побачимо, що буде в майбутньому. Поки що я намагатимусь грати доти, доки це буде можливим.

Батьки відвідували тебе в Угорщині, де ти грав минулого року, але не приїздили до України. Потрібно якось це виправляти. Як дивишся на те, щоб зустрітись наступного сезону знову в Черкасах?

Батькам дуже сподобалось в Будапешті. Гарне європейське місто, де ми провели незабутні канікули разом. Але тоді був трохи інший час та інші можливості. Можу сказати точно – якщо станеться так, що наступного сезону я знову буду грати в Україні, обов’язково запрошу їх. Час покаже!

Як повідомляв сайт vikka.ua, "Черкаські Мавпи-10" отримали свої перші нагороди.

  • Facebook
>