Новини
Архів новин
Оберіть дату

"Ми вигадуємо собі обмеження": у Черкасах відзначив річницю театр особливих акторів (ФОТО, ВІДЕО)

 ...
"Ми вигадуємо собі обмеження": у Черкасах відзначив річницю театр особливих акторів (ФОТО, ВІДЕО)

Сім років тому четверо творчих друзів зібралися в одній квартирі, аби назавжди змінити своє життя. Надати йому більше сенсу. Пробували малювати, складати поезію, займатись ліпленням, але потенціал прагнув більшого. Четвірка з Черкас заснувала унікальний в країні інклюзивний театр. Команда зростала протягом років і в кількісному, і в творчому плані. Наприкінці вересня цього року близько 20 акторів "Рампи" – театру людей з особливими потребами – відсвяткували свій сьомий день народження. На репетиції вже зіркових театралів пощастило побувати кореспонденту vikka.ua.

Традиційно кожна зустріч команди починається із терапевтичної розминки перед тренуванням. Керівник "Рампи" Олена Танасевич, як "творча мама" для групи, "розігріває" її вправами для руху, дихання та вимови. Знає і враховує особливості кожного актора, тому й сценарії пише сама.

"Ми – інклюзивний театр. Коли я складаю сценарії, враховую можливості людей. Хтось не чує, хтось не запам’ятовує, у когось не чітка вимова. Для кожної сценки треба включати фантазію, – розповідає пані Олена. Щороку її ідеї стають дедалі масштабнішими і креативнішими. – Колись ми починали з маленьких уривочків, гуморесок, а зараз ми дійшли до того, що робимо повні вистави".

Тривалий час творчий колектив звався "Вдохновением", але близько півтора року тому театр став "Рампою".

"Від російської "вдохновение" асоціюється слово "вдох". От нам завжди потрібен цей "вдох", щоб почати щось робити. Українська версія – "натхнення", викликає асоціацію зі словом "тхне", – сміється пані Олена. – В межах одного з проектів ми вже звучали як "Рампа". Назву придумала автор заходу. Згодом ми звикли до нової назви. Вона легко вимовляється і швидко запам’ятовується".

Жінка добре пам’ятає першу зустріч майбутніх артистів, дебют на базі черкаської школи та довгоочікувані гастролі.

"Все "зародилося" на кухні у квартирі Іри Таранової. Також там були Станіслав та дві Наді. Це четвірка, з якої все почалося. Зібралися і думаємо, що ми будемо робити? Після багатьох творчих спроб наша діяльність переросла в театральний напрямок, терапію. На той час ще не було реабілітаційного центру, тож тренувались на приватних квартирах. Перший наш виступбув проведений до Дня людей з інвалідністю, 3 грудня, на базі 26-ї школи. Другий крок в люди – виступ на базі дитячої бібліотеки. Потім виступали в Будинку культури ім. І. Кулика. Пізніше актори їздили з виставами у Дніпропетровськ, тричі були у Львові", – розповідає Олена Танасевич. Додає, що театралів не лякають далекі відстані.

Іра Таранова разом із Оленою Танасевич

Фундаментом театру називають Іру Таранову. Саме вона разом із Станіславом Курасою відігравала перші ролі. Однією з таких став дует Голохвастова і Проні Прокопівни.

Стаса ж сміливо називають родзинкою програми. Він головний виконавець чоловічих ролей: був і героєм із "Ночі перед Різдвом" Вакулою, і Остапом Бендером із роману "Дванадцять стільців", і пілотом із "Маленького принца". Хлопця такі ролі тільки надихають. "Я тут відпочиваю", – хвалиться він.

Станіслав Кураса

Надія Баранник – теж частина кістяка команди. "Надя казала, що занадто довго просиділа вдома і потребує спілкування. Спочатку боялася їздити в потязі, але їй довелося подолати свій страх", – коментує характер дівчини Олена Танасевич.

У хореографічному плані розкрилась Надія Карапась. Танцює дівчина на маті, постановку зазвичай придумує сама.

"Одного разу Надя виступала як вболівальниця "Черкаських Мавп". Ставили циганський танець "Встань і йди". Надя була у гарній сукні й сиділа на стільчику. Так сталося, що під час виступу вона почала з’їжджати з нього. Глядачі не помітили і, мабуть, подумали, що так і треба, – пригадує пані Олена. – Перед Надею встав зал. Люди говорили їй багато компліментів, захоплювались нею. Ми часто собі придумуємо, що чогось не можемо, вигадуємо собі обмеження. Ось людина хоче танцювати, вона танцює".

Надія Карапась. Фото із Facebook

Згодом до "Рампи" приєдналась багатостороння натура Аня Деркач: вона англійську вивчає, подорожує, на сопілці грає. Такожз’явилася в команді й Інна Лось. Дівчина щодня й за будь-якої погоди готова долати на ходунках відстань, аби з’явитись на репетиції. Її старання не минули дарма, й Інні вдалося вже успішно виступити перед секретарем японського посла.

Аня Деркач (зліва), Інна Лось (посередині), Надія Баранник (справа)

"На одному із творчих гуртків ми познайомилися з Віталиком Ільченком. Він у нас теж виконує важливі чоловічі ролі, хоча спочатку сумнівався у своєму таланті", – розповідає Олена Пасаневич про наступного театрала.

Віталик – на синьому стільці. Біля нього Максим – підтримка театру

Майже рік тому до акторів приєдналась наймолодша учасниця – 18-річна Настя Новакова.

"Я хочу виступати, бо мені дуже це подобається. Сцена лікує душу. Часто перед публікою можеш зіграти те, чого в житті не проживав", – каже дівчина.

Анастасія Новакова. Фото із Facebook Yaros Shved

Театр – це не тільки сценарій, а й постановка, костюми, звук. У технічному забезпеченні допомагає Ірина Малюта.

"Іра у нас звукорежисер, вона незамінна. Ми називаємо її комп’ютерним генієм. Завжди підбере необхідну музику, скачає її, принесе", – каже керівниця "Рампи". Зазначає, що єдине, чого бракує – це якісної відеозйомки.

Іра Малюта

Ще в команді артистів є Олена та Максим – шалена підтримка театру, без якої актори себе не уявляють. Своїм успіхом театрали завдячують батькам, які також беруть участь у виступах, та Олені Танасевич.

"Якби не вона, нас би не було. "Рампа" – велика театральна сім’я, якій виповнилося 7 років. Ми вже пішли в другий клас", – жартує Станіслав Кураса.

Зараз команда у пошуку ідей і в будь-який час готова розпочати репетиції, аби здивувати черкаського (і не тільки!) глядача.

Як повідомляв сайт vikka.ua, черкаська сім’я втілює позитив у вироби з атласу, бісеру і пряжі.

  • Facebook