Новини
Архів новин
Оберіть дату

Мистецтво за ґратами: Роман Сущенко готує благодійний продаж власних картин та видання хронології свого перебування у російській буцегарні

 ...
Мистецтво за ґратами: Роман Сущенко готує благодійний продаж власних картин та видання хронології свого перебування у російській буцегарні

Майже три роки у російських застінках і десятки листів додому. Чи не в кожному – не просто малюнок – картина, намальована душею. Український журналіст, власний кореспондент інформаційного агентства "Укрінформ" у Франції, черкасець, один із понад 5000 політичних в’язнів Кремля. Однак уже з префіксом "екс": 7 вересня разом ще з 34 українцями він нарешті ступив на українську землю. Роман Сущенко всього на кілька днів приїхав на свою малу батьківщину – до Черкас, аби навідати маму та рідню. Втім, знайшов-таки час, аби поговорити з журналістами сайту vikka.ua про мистецтво. Зокрема, й там, де, здавалось би, не до нього. 

Насолода від змішування барв

"Мій тато сказав, що це божий дар, – так відповідає пан Роман на наше питання про коріння свого живописного таланту. – Адже я ніде не вчився малюванню".
 

Згадує, малювати почав ще з дитячого садочка. Ще тоді малого Рому це заняття захоплювало з головою. Подобалось воно і оточуючим. Першу винагороду за свій талант – мозаїку за конкурсний малюнок "Ми за мир" – чоловік пам’ятає й досі. Так, каже, з того намальованого дитячою ручкою кораблика й почалося його мистецтво.

І хоч в гуртку образотворчого мистецтва займався не більше 4-х місяців, школярем не полишав свого захоплення. Постійно навідувався в бібліотеку, де працювала його мама, обирав книги з великим яскравими ілюстрація і перемальовував їх.

У курсантські роки у військово-інженерному танковому училищі доля художника-ілюстратора таки наздогнала Романа: там він разом ще з двома побратимами по службі займався оформленням стінгазети. До слова, з часом саме у тих двох склалась кар’єра професійних художників. І саме в них Сущенко навчився писати олією і працювати мастихінами.

"Для мене це був вищий пілотаж: пензлі, олія, запах фарб. Таку насолоду отримував від цього змішування кольорів!" – натхненно згадує пан Роман.
 

З плином часу, зміною життєвих пріоритетів, створенням родини, чоловік закинув своє захоплення. Хоч іноді таки давав волю пензлям, мольберт з фарбами досі стоїть у нього вдома. Повернувся до живопису лише тоді, коли втрапив за стіни в’язниці.

Живописні привіти з-за колючого дроту

За три роки, проведені в ув’язненні, Роман Сущенко створив близько сотні живописних робіт. Каже, увесь свій тюремний творчий доробок може поділити на три категорії. Це, зокрема,публічні, які ширились мережею у світлинах. Також – намальовані в якості подарунків. І третя – особлива й найбільша – частина доробку, до якої увійшло близько 60 робіт, – це малюнки для сина. Коли батька взяли під арешт 30 вересня 2016 року, малому Максиму було всього 9 років. Найбільше шкодуючи, що за роки свого ув’язнення Роман втратить надважливий час дорослішання сина, чоловік спілкувався з малим саме своїми малюнками. 

"Це конкретні моделі авто. Я використовував наявний в мене візуальний ряд: фото з журналів чи газет, телебачення, починаючи з перших зразків автомобілів з 1900 року і закінчуючи останніми концепт-карами. В деякі моделі я, маючи перед очима світлину сина, я "садив" навіть водія – Максима Сущенка", – згадує пан Роман. 
 

Каже, таке своє художнє спілкування з сином планує зібрати в альбом. Можливо й видати друком. Просто задля пам'яті. 

Крім того, працюючи над малюнками для Максима, деякі з них доповнював невеликим римуванням на звороті – віршовані мрії про те, як батько з сином сядуть в зображену модель авто і протестдрайвлять її якоюсь країною світу. Писав російською, інакше лист не дійшов би до адресата, навіть не вийшов би за межі в’язниці.

В художньому плані перебування в слідчому ізоляторі "Лефортово" в Москві було непростим. Там існували досить жорсткі обмеження, тому для малювання Роман використовував усе те, що було під руками і ногами у прямому сенсі і могло дати стійкий пігмент: чай, цибулиння, сік буряка та інші.

"Я малював, відправляв ці малюнки листами, але дуже сумнівався, що вони дійдуть до адресатів, – згадує Сущенко. – Однак дійшли всі, крім одного. Його поцупили. Це був перший "Руанський собор". Згодом я намалював новий, трошки інший".
 

Легше стало після етапу в колонію Кірово-Чепецьк. Тоді український консул привіз Роману просто безцінний подарунок: пастель і пастельний папір.

"Я тоді просто зразу накинувся на весь цей крам і почав малювати. В мене не було досвіду роботи з пастеллю. Спочатку було важкувато, адже це була невідома мені техніка. Але згодом вдавалось все краще і пастеллю я виконував малюнки для сина".
 

Під час перебування в колонії живописний хист не раз давав Роману певні, хоч і мізерні преференції.

"У колонії є дві посади художників в клубі, за які в’язні отримують зарплату, а є ще один художник поза штатом. Він малював маслом на продаж. Тут же, на території, в столярному виробництві виготовляють рами для цих картин і відправляють на продаж. Адміністрація колонії мені пропонувала також малювати для продажу. Це нормальна практика там, коли ув’язнені так працюють. Я відмовився, – розповідає пан Роман. – Однак потім домовився з одним із представників адміністрації – він відповідав за виховну роботу і був досить лояльним. Перше його прохання було привітати жінок колонії з 8 березня. Приніс фарби, пензель, білила. Я не відмовив. Потім він попросив намалювати ідеологічний, який мав би спонукати ув’язнених до роботи. Я творчо до цього підійшов. Після цього ставлення трошки змінилось до мене, я щось міг просити, говорити про свої проблеми".
 

Саме так, пригадує журналіст, вдалось вирішити проблему з дуже коштовною бандероллю, яку ніяк не пускала до нього адміністрація в’язниці. У ній – набір професійних італійських акварелей, пензлі й папір, які для Романа придбав у Москві його адвокат.

"Зрештою, завдяки протекції цього чоловіка, мені видали мою бандероль. Як же я тішився тим! Бо працювати звичайними шкільними акварелями – то одне. Але коли ти робиш мазок професійною фарбою і ця вода розтікається, а кольори змішуються – це такий драйв!"
 

Мав повагу через живопис і серед інших в’язнів. Радував своїми роботами навіть їхніх родичів.

"До мене звернувся з проханням один чеченець, Сулім його звати, щоб я намалював картину для його 5-річної племінниці. Він уже 18 років за ґратами, засуджений за вендетту, помстився завбивство свого близького родича. Ми з ним подружились, він досить молодий, але мудрий не за віком. І коли він показав мені світлину своєї племінниці показав, то й мені самому захотілось цій маленькій красуні щось приємне зробити".
 

У дарунок для неї чоловік намалював неймовірний східний пейзаж: осінній парк Кіото з пагодою. І – невелика гойдалка – на замовлення маленької чеченської цінительки прекрасного. Потім мала попросила ще одну картину – з вітрильником, морем і горами. А її дядько усіляко в спілкуванні намагався догодити українцю.

Взагалі, каже пан Роман, у колонії все ж існували людські стосунки. По-іншому ніяк:

"Співіснування там – це певна субкультура, частина загального суспільства. Якби там не було, з усіма треба було спілкуватись. Зазвичай в таких установах хтось намагається вийти в лідери чи працювати з адміністрацією. Я таких амбіцій не мав, але стосунки треба було налаштовувати з усіма. Тож, хтось був вороже налаштований до мене, а хтось – більш дружньо".
 

На волі

Нині, на рідній землі, на волі, Роман Сущенко планує використати картини, створені у застінках, задля допомоги таким же, як і сам – політичним в’язням Російської Федерації. Проєкт буде спрямованим на те, аби витягти з буцегарень тих, хто ще досі залишається там. Тому матиме не стільки мистецьке, скільки гуманітарне спрямування. Для втілення цієї ідеї журналіст уже веде переговори з керівництвом МЗС.

"В межах цієї благодійної акції ми збираємось провести аукціон. Для того, щоб його ширше розкрутити, хочемо провести ряд виставок. Дві уже встигли пройти в Києві. Крім того, виставки вже відбулись в Ризі, Празі, Варшаві, Парижі, Брюсселі, Нью-Йорку. Заплановані також у Лондоні, Відні, Братіславі. Сам же аукціон буде проведений у два етапи. Перший – близько п’яти робіт – ми збираємось виставити на продаж за вельми символічну ціну серед послів іноземних держав, акредитованих в Україні. Решту ж картин плануємо продати під час другого етапу аукціону. До нього плануємо залучити меценатів, політиків, бізнесменів і просто небайдужих".
 

Частину вилучених коштів, каже пан Роман, перекажуть на рахунок дитячого садочка в Криму, де виховуються діти тих кримських татар, які перебувають у російських в’язницях. Решту грошей спрямують на підтримку родин політв’язнів, які незаконно утримуються на території РФ.

Втім, творче життя українського журналіста за ґратами не обмежувалось лише живописом. За роки ув’язнення він назбирав кілька зошитів думок. Нині вже думає над тим, аби видати книгу про своє перебування там.

"Я навіть думаю, що майбутня книга буде ділитись не на розділи, а саме на зошити. Головне зараз – визначити, який контент буде містити ця книга. Я ще не дійшов висновку, чи це буде якась хронологічно-документальна річ, чи матиме вона художній задум. Є кілька версій, але мені здається, що потрібно дати якусь правдиву історію, як це все відбувалось", – ділиться думками Роман Сущенко.
 

Крім того, каже, є задум написати окрему книгу і про зародження так званого Нормандського формату, свідком і співучасником якого вважає і себе.

"Я маю певні архіви, як усе відбувалось. Як наші українці воювали, щоб ті "Містралі" не продавали Росії (і перемогли у цьому!), як себе поводив Оланд. Він, до слова, молодець, тримався, не зважаючи на критику зсередини і ззовні. На цю тему буду спілкуватись також і з Петром Порошенком, із Павлом Клімкіним, Олегом Шамшуром – послом України у Франції. Щоб деякі деталі ще прояснити і у вигляді спогадів додати туди, в книгу – це має бути цікаво і для історії, і для журналістики, і для наступних поколінь".
 

На прощання пан Роман пообіцяв нашим журналістам, що коли всі плани будуть реалізовані, знову навідається до Черкас. Мала батьківщина стане другою після столиці, де будуть презентовані видані праці журналіста. 

Довідка:

Роман Володимирович Сущенко – власний кореспондент Українського національного інформаційного агентства Укрінформ у Франції. Уродженець Черкас. 30 вересня 2016 року Романа Сущенка було затримано в Москві, куди він поїхав відвідати свого двоюрідного брата. 7 жовтня 2016-го йому було пред'явлено звинувачення в шпигунстві. 4 червня 2018 московський міський суд виніс вирок незаконно утримуваному в Лефортівському СІЗО Роману Сущенку – 12 років колонії суворого режиму. 2 вересня 2018 року, Верховний суд РФ відхилив апеляційну скаргу на вирок від 4 червня за сфабрикованою справою про "шпигунство". 7 вересня 2019 був повернений в межах обміну між Україною і РФ.

Світлини з відкритих джерел 

Як повідомляв сайт vikka.ua, екс-полонений моряк зі Сміли пригадав про нелегкі місяці в Росії. 

Будьте завжди в курсі найсвіжіших новин – підписуйтесь на наш канал в Telegram!

 

 

  • Facebook