ВІККА-НОВИНИ
Архів новин
Оберіть дату

Наших прикордонників у Чонгарі годують місцеві жителі (ВІДЕО)

 ...
Коли ворог – не найбільший клопіт. Наші прикордонники в Чонгарі на Херсонщині вже майже місяць. За цей час не бачили жодного окупанта. Проте щодня спостерігають, як протікає дах у них над головами. А ще – чекають на передачі з їжею. Бо там із цим неабиякі проблеми. Розповідає Катерина Ковбій. Далі – її новий сюжет із нашого циклу "На лінії вогню".
 
Продуктову допомогу наші прикордонники в Чонгарі чекають, як свята. Бо вже місяць живуть на консервах. Тепер радіють, що нарешті їстимуть із хлібом. 
Віктор, солдат Прикордонної служби України: "Харчування… Те, що люди дадуть. Закрутки всі, консерви – це все люди. Закінчуються – люди дають, привозять сюди. З відділу привозять харчування не дуже". 
Не краща ситуація і з житлом. На все приміщення – одна лампа в кутку. Стеля протікає від дощу. А на ліжках насилу можна заснути. 
В таких умовах ми живемо. Іде дощ, то звідти ллється вода. Збили люди нам із відділу дерев’яні ліжка. Ці нові привезли, залізні такі. Спати в них геть незручно. 
Місцеві жителі нашим у Чонгарі допомагають, як можуть. Привозять овочі та фрукти. Забезпечують водою. Навіть бойовий дух наших прикордонників намагаються підтримувати.
Ігор Петрев, майор Прикордонної служби України: "Даже в День пограничника были приглашены в клуб. Они устроили концерт. Спонсоры дарили подарки, грамотами награждали личный состав и наш, и отдела, который здесь несет службу". 
Говорити про свої проблеми прикордонники здебільшого соромляться. Із Черкас їх спершу відправили до Луганська, потім перебазували до Бердянська. Тут, у Чонгарі, кажуть, ворога не видно.
Віктор, солдат Прикордонної служби України: "Дзвонимо, кажемо, щоб нас міняли, але ніхто ніяких дій, рішень не ухвалює. Не знаємо, куди дзвонити, до кого звертатися. Щоб нас просто почули, щоб звернули на нас увагу. Бо справді три місяці живемо, не знаю, як як бомжі". 
Бути тут і надалі прикордонники сенсу не бачать. Кажуть: радше б відправилися поближче до окупанта. На поміч своїм колегам. Бо там, говорять військовики, на передовій – молоді хлопці, що вперше тримають автомат у руках. 
 
  • Facebook