Обласний центр: перспективи і розвиток

 ...

          

Дата виходу

Час виходу

субота

18:30

вівторок (повтор)

20:10

Кожна дитина має бути щасливою і жити в родині. Сьогодні на Черкащині проживає 214 тисяч дітей. Щочетверга дитина перебуває під особливою увагою соціальних служб. Це діти, які опинилися в складних життєвих обставинах. Більше 2 з половиною тисяч маленьких черкащан є сиротами або позбавлені батьківського піклування. Нині активного розвитку набувають форми сімейного виховання (усиновлення, опіка та прийомні сім’ї).

 

Тетяна Прітченко, начальник Служби у справах дітей Черкаської ОДА: «Завдання всі структур – мінімізувати соціальне сирітство. Органи місцевої влади мають не замовчувати проблеми, які відбуваються в сім’ях , щоб вчасно надати допомогу. Адже біологічних батьків ніхто не може замінити».
На жаль, говорять соціальні працівники, часто діти стають сиротами при живих батьках. 80 % дітей - вихідці з родин, де батьків позбавили батьківського піклування. Сьогодні соціальні працівники роблять чимало, щоб діти потрапили знову в родину. В родину, де є достаток, духовні та моральні цінності.

Тетяна Прітченко, начальник Служби у справах дітей Черкаської ОДА: «Якщо порівнювати кількість дітей, які потрапили не в інтернати, а в родини, то кількість їх зросла в 12 разів. Сьогодні 380 обездолених дітей перебувають в сім’ї. Цьому сприяла активна підтримка з боку держави у 2006 році, батькам – вихователям будинків сімейного типу, та батькам із прийомних родин почали давати на дитину 2 прожиткових мінімуми».
Перебуваючи в родині, діти вчаться будувати свою сім’ю. Саме у свої рідних малюки вчаться елементарним речам, які згодом визначатимуть їх подальшу життєву позицію.
Наталія Загребельна, соціальна служба Соснівського району: «Вони в сім’ї бачать, як заробляють гроші, як витрачають гроші, як доглядають одне за одним піклуються. А в інтернаті як в школі там всі на готовому живуть».
Щорічно близько сотні дітей передають в родини на правах усиновлення. На переконання спеціалістів, це найкращий варіант для знедолених дітей. Адже вони мають такі ж права, як і рідні.
Тетяна Прітченко, начальник Служби у справах дітей Черкаської ОДА: «Починаючи з 2008 року в країні зросла кількість усиновлених дітей саме громадянами України. Раніше цей показник на 100 дітей становив 50 на 50. Тобто половину дітей всиновлювали іноземні громадяни. Цього року на обліку стояло 73 дитини – сироти, з них 11 усиновили іноземці. Решту - громадяни України».
Найпоширеніша форма виховання дітей – це опіка. Зазвичай дітей забирають родичі. Тетяна Володимирівна з народження піклується про свою онучку Софійку.
Тетяна Литвин, бабуся – опікун: «Жили з дочкою Анею, вона – наркоманка, народила Сонечку, але знову кололася, за дитиною не дивилася. Я звернулася до соціальних служб і оформила опіку».
З того часу вони не розлучаються. Бабуся стала рідною мамою, другом і наставником.
Тетяна Литвин, бабуся – опікун: «Любить мене допомагає. Проблем у вихованні – ніяких».
Тетяна Литвин, бабуся – опікун: «Рідко ходить до школи, часто хворіє гепатит С, А так все у нас хорошо».
Софійка не розчаровує рідну людину. Вона навчається добре в школі. Ці грамоти - за успішність та творчість.
Софійка, онука: «З дитинства малюю, цьому хочу присвятити все своє життя. Допомагаю бабусі вдома, ходимо разом на прогулянки».
Софійка, онука: «Багато друзів, приходять до мене, люблять у нас розважатися».
Чотирнадцятирічна дівчинка стала найпершою помічницею Тетяни Володимирівни. Також Софійка, чуйна й доброзичлива, допомагає сусідам. Особливо радіє, коли в гості приходить хрещена Ольга.
Ольга, хрещена мати Софійки: «Бабуся дуже любить внучку, все їй купляє найкраще, найсмачніше. Це її улюблена внучка».
Якби не хвороба, їх життя можна було б назвати щасливим та повноцінним. Але ці люди не втрачають оптимізму і підтримують один одного. Вони ж справжня родина, де панує повага та любов.
Софійка, онука: «Я мрію вирости і щоб у мене була гарна родина. Все було хорошо».
Родину Шевченків називають прийомною. В таких сім’ях під одним дахом живуть свої та чужі діти, але які вже стали рідними.
Олег Шевченко, батько: «Ми прийшли в притулок. Підійшов Едік. Він відразу нам сподобався, привітний, ми відвідували його. Потім в притулок поїхала наша дочка. Вона побачила сумного хлопчика в кутку всього в зеленці. І запропонувала взяти й цього хлопчика».
Новій сім’ї – 3 роки. Дев’ятирічний Едик і восьмирічний Саша мають інше життя, ніж було до цього. Діти навчаються музиці, займаються спортом і розвиваються духовно. Головне – вони небайдужі своїм нинішнім батькам.
Едик, прийомна дитина: «Я навчаюся в 2 класі музичної школи, на фортепіано. Я стараюсь не отримувати менше».
Саша, прийомна дитина: «Я ходжу в школу № 7, Люблю математику, українську мову і читання. Допомагаю вдома батькам».
Разом із новими батьками хлопці вибирають маршрут, де будуть проводити зимові канікули. В цій родині вони вчаться кататися на лижах, прийомів карате і полюбили українську пісню.
У родині Шевченків - любов та злагода.
Олег Шевченко, батько: «Саша взагалі не пам’ятає свої батьків, Він думає, що це ми. Діти нас дуже радують. Особливо коли бачиш плоди своєї праці».
Олег Шевченко, батько: «Ми вже собі не представляємо іншого життя. Збираємося разом. Нас семеро дочка, зять, онук, двоє хлопців, ми з дружиною нас семеро, тому і сім – я».
Наталія Загребельна, соціальна служба Соснівського району: «Якщо у дитина немає близьких родичів, її відправляють у заклади сімейного типу. У нас один будинок сімейного типу, а також 13 прийомних сімей. І в цьому місяці в прийомну сім’ю взяли одну дитину».
З 1 січня 2012 року обласні дитячі притулки перепрофілюють в центри соціально-психологічної реабілітації. На переконання соціальних працівників, заклади стануть надійними помічниками родинам, які потрапили в кризову ситуацію.
Наталія Загребельна, соціальна служба Соснівського району: «Зараз проводиться технічна робота. Обидва заклади з січня мають стати центрами соціально – психологічної реабілітації. Тут надаватимуть більш кваліфіковану допомогу. Всі заклади спрямовані на те, щоб допомогти дитині, яка потрапила в тяжкі життєві обставини».
Щастя дітей залежить від дорослих. Настільки уважними і люблячими будуть батьки, настільки щасливими і радісними виростуть їхні діти.

  • Facebook