Про сміття і напівпідземні баки

 ...
Про сміття і напівпідземні бакиFacebook / Руслан Зоря

Напівпідземні баки – практична, естетична і навіть економічна річ. Адже зі звичайних контейнерів сміття розвіюється вітром, його розтягують безпритульні тварини, а на прибирання навколишньої території доводиться витрачати кошти.

Наше місто має ухвалити екологічну програму на 3-5 років, яка зокрема передбачатиме поступову заміну старих контейнерів на напівпідземні баки. Часто люди цікавляться, де взяти техніку для вивезення таких баків. Вже давно місто немає жодної власної одиниці спецтехніки для вивезення сміття, послуга надається приватною структурою, тому і далі це питання підрядної організації. Мерія має оголосити тендер, в якому будуть прописані всі відповідні умови. Тому це також не проблема.

Щодо сортування сміття – цей напрямок також необхідно розвивати. Адже зараз ми бачимо, як біля сміттєвих майданчиків стоять люди і вибирають папір, пляшки, метал із контейнерів, щоб потім здати на пункті прийому вторсировини. Жодна фірма не захоче встановлювати такі баки і займатися сортуванням, бо до них просто нічого не буде доходити. Тому усі баки мають бути з обмеженим доступом.

Одночасно потрібно всерйоз думати про будівництво сортувальної лінії та сміттєпереробного заводу. Наголошую: не сміттєспалювального, а саме сміттєпереробного. На смітті треба заробляти. Багато років точаться розмови про необхідність такого підприємства, але міська влада ні на крок не наблизилась до цього.

Нам не потрібен сміттєспалювальний завод, від яких відмовляється весь світ. Адже діоксин, який виділяється при спалюванні, провокує розвиток онкозахворювань, особливо серед жінок. Спалювання має відбуватися при температурі вище 1300 градусів, саме при такій температурі руйнуються діоксини. У проекті, який місту нав’язують декілька років, температура становить 800 градусів, тобто діоксин не знешкоджується і піднімається в повітря.

Сам принцип будівництва я вбачаю такий: 51% має бути міської або державної власності, 49% – інвестиційної компанії. Але для цього треба, щоб міський голова і голова обласної адміністрації сіли за стіл переговорів і спланували це будівництво. Можна використати кредити міжнародних інституцій, екологічні фонди, співфінансування міського, обласного, державного бюджетів та приватні кошти. Будівництво такого заводу із сортувальною лінією обійдеться до 100 мільйонів євро – для бюджету Черкас непідйомна цифра. Шляхи є. Але, на жаль, сьогодні в нас ніхто цим не займається. Наскільки мені відомо, обласна влада має свої плани, а міська – свої.

Щодо розміщення – згоден, що завод має розташовуватися поблизу Черкас. Доцільним було б його розміщення на сміттєвому полігоні, адже сміття можна складати, сортувати і переробляти в одному місці.

  • Facebook