Одна віра – одна церква

 ...
Одна віра – одна церква

Українська Православна Церква як і її традиції одна з найстарших і найшанованіших в світі. Це саме з Києва відбулося Хрещення Русі. Тож ми, українці, носимо в серці могутню духовну силу віри у Господа, яку вібрали від самого Володимира Великого.

Але сьогодні увага всього світового співтовариства прикута в первую чергу до тих непростих подій, які відбуваються в українському і Вселенському православ'ї.

Багато років проблема існування двох церков в нашій державі ставала дедалі відчутнішою для всього українства у всіх сферах буття. Адже таке положення речей вносило розбрат у суспільство. Проблемою ще був, той факт, що одна з церков як релігійна і соціальна організація керувалася явно не з української лаври.

Безумовно, Україна як цивілізована держава є країною рівних можливостей для будь якої релігійної громади і будь якого віросповідання. Та, відомо, що більшість людей в Україні сповідують православ'я. Саме тому проблема "розколу" і подальша доля української православної церкви ніколи не була поза увагою держави і державних діячів.

Розуміючи важливість релігійного питання як депутат я записав в свою програму один з найважливіших для себе пунктів: боротьба за єдність українського православ'я. З такою програмою йшли у владу і більшість моїх соратників депутатів на Черкащині, а це близько 200 депутатів місцевих рад. Ми висловлювали думку громад, думку народу. І будучи послідовним в своїх переконаннях і діях нині відчуваю потребу зробити заяву в цей непростий для Матері-Церкви час.

Я не можу і не хочу надавати оцінку і трактування церковним канонам і законам, не маю права. Тому осуду чи виправдання московського чи київського патріархатів від мене не буде. Для мене то було, є, і буде єдина церква назавжди. Бо Господь один, і церква у нас має бути одна.

Та все ж, вважаю, рішення головного арбітру світового православ'я Вселенського Патріарха є тією відправною точкою, я якої може початися нова історія для церкви єдиної зі всім народом, церкви, яка живе поза політикою і не керується директивами з дворців азійської диктатури.

Як православний християнин, як людина, громадянин і представник своєї громади закликаю духовенство і церковних ієрархів з обох боків залишити минуле в минулому і взяти участь у Об'єднавчому соборі церков. Це потрібно не тільки вірянам і державі, а і Господу. Бо Господь не благословляє цей розбрат, не благословить і нас якщо ми не об'єднаємо нашу церкву під одним дахом.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

  • Facebook