Про свято Останнього дзвоника та лінійки

 ...
Про свято Останнього дзвоника та лінійки

Безумовно як батька мене теж хвилює ситуація із тим, що під час урочистих лінійок діти з тих чи інших причин втрачають свідомість. Однак практика проведення свята саме в такому форматі – багаторічна. Лінійки часто проводяться якомога раніше – ще до спеки, але це мало рятує ситуацію: навіть дорослий не може вистояти кілька годин на одному місці, слухаючи людей у краватках, які традиційно бажають успіхів у навчанні та говорять про "майбутнє за підростаючим поколінням". При цьому, основна функція дітей – слухати і спостерігати.

Думаю, що зараз у черкаських шкіл з’явилася чудова нагода поламати цю стереотипну традицію. У багатьох країнах світу є прекрасні практики проведення наукового пікніка для батьків і школярів, масового запуску повітряних кульок, спільного свята – саме для дітей, без офіціозу, а з подарунками, невимушеною обстановкою. Дитина, яка піде з радісними емоціями на канікули, так само з радістю прийде до школи на свято Першого дзвоника.

Якщо дитина знатиме, що 1 вересня їй теж не доведеться прокидатись спозаранку після канікул, стояти кілька годин і позіхати, а нарешті зустрітися з однокласниками і вчителями і добре провести час разом, це буде додатковий стимул прагнути до знань.

Тут проявити креатив шкільним колективам – неоране поле. І можливо, це той самий випадок, коли варто спитати у дітей, як вони хотіли б провести останній день навчального року, а потім створити для цього всі умови. Сподіваюсь, наступного року такі практики вже застосовуватимуться у школах Черкаської області. Обіцяю допомагати!

  • Facebook