Життя після виборів

 ...
Життя після виборівdt.ua

Від результатів виборів частина моїх друзів впала у відчай, а частина навіть у запій. Не можуть вони осягнути, як після всього, що трапилося, українці змогли знову обрати тих самих регіоналів (нехай в опозиційних чи самовисувальницьких обгортках).

Для мене, скажу відверто, це не стало страшним потрясінням. Не знаю чому, може, після всього, що трапилося, душа зашкарубла, а може просто шалена втома останніх тижнів далася взнаки. Буря емоцій в мене була після виборів Поплавського в Черкасах у розпал Майдану. А цього разу я просто остаточно розпрощалася з ілюзією про великі зміни в суспільній свідомості. Не такі вони великі. Більшість залишилася рівно на тих самих світоглядних позиціях, що і була, навіть якщо всі дружно повдягали вишиванки і перефарбували свої сараї в жовто-блаките.

А світогляд цей – совєцький, тобто дуже звужений. Так, радянська освіта була по своєму хороша – писали грамотніше і рахували краще. Але от розумінню суспільно-політичних процесів, простим економічним викладкам, не говорячи вже про право, та і просто критичному мисленню ніхто не вчив. А тут ще реальна бідність і тєлєк з його гіпнотичним впливом  наклалися на безпомічний мозок – ну чому можна дивуватися? Особисто я не дивуюся і вже навіть не обурююся. У кого ще є такі відчуття – подивіться сюжет громадського про аргументацію виборців. Ну чого можна від них вимагати?

Потрібно просто прийняти для себе як дане, що 80% жителів України ніяк не змінилися з 2012 року. І жити з цим далі. Це не означає, що ми не зможемо реформувати нашу країну з тими іншими 20 %. Це не так і мало, це більш ніж достатньо! Просто всі подальші плани реформування треба будувати виходячи з розрахунків, що 80 % – болото, яке при найгіршому розкладі може й сунути ножа в спину. Тому спиною до них не повертаємося, мило посміхаємося і махаємо, по мірі сил втішаємо і підтримуємо. Але не включаємося емоційно, бо висмокчуть до дна. А головне – виховуємо нове покоління не совкових, і не постсовкових, а таких уже майже європейських  українців. Давайте зрозуміємо, що Небесна сотня загинула не за тих, хто продовжує жувати кандидатську гречку під російські серіали, а конкретно за нас, за тих, хто розуміє свою відповідальність. І давайте цю відповідальність нести далі, і працювати, а не посипати голову попелом "всьо пропало! всіх злили! Нічого не змінилося!"

Про новий парламент: все не так погано! Там є нові люди, які попроходили по списках різних партій, але здатні сформувати негласну фракцію "реформаторів". Черкащина теж доклалася – вибрала три нових обличчя по мажоритарці, але, звісно, тільки час покаже, чи будуть наші хлопці в цій фракції. Хочеться вірити, що будуть. Олеже, Владиславе і Сергію, ми за вами будемо пильно стежити! Так і знайте, що відсидітися в куточку не вдасться – ми чекаємо від вас чесної, інтенсивної і якісної роботи!

Також дуже хочеться вірити в те, що яценки-зубики та інші ничипоренки дуже розчаруються в цьому парламенті. Бо втратять недоторканність, доступ до розпилювання бюджету та можливості лобіювання свого бізнесу. І що будуть змушені ходити на всі засідання і самим за себе голосувати. І що замість тепленького місця в більшості доведеться прозябати в опозиції. І тоді вони плюнуть, кинуть свій мандат і більше туди не підуть. Бо грошей, витрачених на "піклування про виборців" на окрузі, повернути не вдасться. Хочеться, дуже хочеться вірити в те, що це була остання мажоритарна.

Моя реальна печалька – це те, що не пройшли "Свобода" і "ДемАльянс". Адже до "Свободи" у мене найменше претензій, як до роботи фракції у ВР. До того ж, вони єдині в своїй передвиборчій кампанії зробили ставку не на обличчя та емоційні заклики, а на зміст роботи – писали на біл-бордах закони, за які планують голосувати. Виборець цього не оцінив, на жаль. Однак, я думаю, проблема в тому, що минулого разу за "Свободу" голосували не просто всі прихильники правої ідеології, а й усі ті, хто хотів бачити у ВР нові обличчя. І цього разу вибір був більшій – для любителів новеньких з’явилася "Самопоміч", а для правих – "ПС". "Демократичний альянс" же заслужив хоча б кілька місць у парламенті за свої героїчну боротьбу на Майдані. Але вони якось невдало розчинилися в "Громадянський позиції", яка зуміла розтратити свої досить успішні ще на початку перегонів позиції. Тут вже нехай аналізують, бо це тільки проблеми невдалої кампанії.

Одначе, саме тому, що ці дві партії є справжніми партіями, а не вождистськими угрупованнями, я певна, що вони це переживуть, і на наступних виборах ми їх побачимо. А поки що створять нормальну позапарламентську опозицію до партій правлячих, оскільки в самій ВР опозиції як такої може і не бути. Ну не вважати ж таким на повному серйозі Опоблок?

І головне: все одно нам усім, хто мріє про іншу державу, реформовану і підлаштовану під потреби громадян, а не олігархів, доведеться домагатися цих змін громадським тиском. Просто тепер у нас є союзники в стінах ВР. І раптом що – знайдуться люди, які просто в потрібний момент відкриють нам двері. Тому не розслабляємося, видихнули – і далі працювати!

  • Facebook